Ендометріоз – чи не найпоширеніше гінекологічне захворювання жінок репродуктивного віку. Найчастіше діагноз ставиться пацієнткам віком 25-35 років, коли більшість сімей замислюються про продовження роду. Приблизно у 40% випадків саме ця патологія стає причиною безпліддя – розростання слизової матки не дає прикріпитися плідному яйцю та призводить до викиднів на ранніх термінах.

Багато жінок чули про те, що таке ендометріоз матки. Але не всі знають, наскільки серйозним є це захворювання, і як воно впливає на жіночий організм.
endometrioz

Що таке ендометріоз

Ендометріоз – це захворювання репродуктивної системи жінок, при якому тканини внутрішньої поверхні матки поширюються на інші структури та органи. Розростання слизової оболонки може відбуватися в сусідні органи, наприклад, сечовий міхур, яєчники, маткові труби, міометрій, а також віддалені органи (легені або печінка, наприклад).

Незалежно від локалізації, тканини ендометрію схильні до менструального циклу, а значить, можуть кровоточити і викликати дискомфорт. Тому лікування потребує міждисциплінарного підходу та особливої ​​уваги.

На початкових етапах ознаками ендометріозу шийки матки є болючі, тривалі та рясні місячні, а також ниючий біль у ділянці попереку. При детальному обстеженні тих, хто страждає на непліддя, розлад виявляється більш ніж у чверті всіх жінок. Ось чому знати, які симптоми ендометріоз супроводжують, важливо для будь-якої жінки репродуктивного віку.

Класифікація ендометріозу

Ендометріоз вражає органи малого тазу, і віддалені структури. По локалізації вогнищ виділяють генітальний ендометріоз – з ураженням органів статевої сфери, і екстрагенітальний, що вражає інші системи та органи.

Генітальний ендометріоз вражає внутрішні органи очеревини та малого тазу – яєчники, матку, маткові труби, піхву. Клітини слизової оболонки починають безконтрольно розмножуватися через хронічні запалення, травми, внутрішньоматкові спіралі, аборти. Традиційно генітальний ендометріоз ділять на два підвиди:

  • Зовнішній генітальний вражає яєчники та черевну порожнину.
  • Внутрішній генітальний вражає внутрішню поверхню матки, провокує збільшення її тіла, часто поєднується з міомою.

Ендометріоз шийки матки

Цей вид проявляється в середньому через 6 місяців після травмуючого фактора. Ним можуть стати травми, отримані під час аборту, різноманітні втручання. Іноді вражається канал шийки матки – у такому випадку симптомом часто бувають кров’янисті виділення між менструаціями.

Ендометріоз яєчників

Симптоматика цієї патології дуже різноманітна. Часто розлад можна запідозрити за коричневими виділеннями у проміжках між менструаціями, порушенням циклу. Іноді, але не завжди присутній больовий синдром.

Залежно від ступеня вираженості, стадії та виду перебіг та симптоми захворювання можуть значно відрізнятися.

Причини ендометріозу та перші симптоми

Ендометріоз, причини виникнення якого до кінця не вивчені, має кілька можливих пускових механізмів:

  • Ембріональний, пов’язаний із неправильною закладкою тканин у період внутрішньоутробного розвитку.
  • Ретроградно-менструальний, пов’язаний із занесенням тканин ендометрію в інші органи, після чого клітини імплантуються та викликають патології. Це можливо і в разі потрапляння менструальної крові в черевну порожнину, хоча причини такої патології до кінця не вивчені.
  • Генетичний має на увазі наявність ризику розвитку патологій за наявності її у близьких родичів.
  • Імунологічний. Є свідчення того, що у жінок з ослабленим імунітетом або імунодефіцитом ризик розвитку патології вищий.

Крім теорій, є й практичні фактори, що впливають на ендометріоз матки:

  • тривалий прийом гормональних контрацептивів;
  • часті аборти;
  • хірургічні вишкрібання та інші травми;
  • запальні захворювання;
  • активний репродуктивний вік.

Залежно від того, де локалізований ендометріоз, симптоми можуть відрізнятися. Буває і безсимптомне протікання, але загальними проявами є:

  • Біль у ділянці тазу – іноді з чіткою локалізацією, іноді – без неї.
  • Болючі менструації зустрічаються майже у 100% випадків.
  • Рясні виділення, що часто призводять до анемії.
  • Болючий статевий акт.
  • Неприємні відчуття при сечовипусканні, дефекації.
  • Неможливість завагітніти або викидні на ранніх термінах.

За наявності симптомів патології необхідно спочатку вилікувати її, а потім планувати зачаття. Після успішного лікування бажана вагітність настає у майже 60% випадків вже у перші рік-півтора.

При безсимптомному перебігу виявити захворювання ранніх стадіях допомагають періодичні профілактичні огляди у гінеколога.

Діагностика захворювання

Часто розмита клінічна картина або відсутність симптомів захворювання призводить до того, що ендометріоз довго не діагностується. А наявність патологічних змін визначаються випадково, при дослідженні суміжних органів, зазвичай за наявності кіст яєчників.

Проблеми діагностики вимагають від лікаря підвищеної уваги до скарг пацієнтки. Щоб якнайшвидше і точніше поставити діагноз, використовують такі методи діагностики:

  • бесіда, збирання анамнезу, аналіз симптомів;
  • зовнішній гінекологічний огляд;
  • ультразвукове дослідження;
  • кольпоскопія;
  • аналіз гормонального фону;
  • цитологічні дослідження.

Після збору всіх та підтвердження діагнозу лікар призначає лікування. При необхідності призначаються додаткові дослідження та консультації суміжних фахівців.

Лікування ендометріозу

Єдиного протоколу лікування ендометріозу не існує. Багато залежить від стадії хвороби, локалізації, симптомів, віку пацієнтки. Стандартними методами лікування є:

  • Медикаментозне лікування спрямоване на пригнічення активності ендометрію в осередках захворювання, а симптоматичне лікування – на зменшення болючих відчуттів.
  • Хірургічне чи лапароскопічне видалення вогнищ. Часто цей метод використовують при неефективності медикаментозної терапії, тяжкому перебігу патології, при кістах яєчників.

Ендометріоз відноситься до групи рецидивуючих захворювань. Тому важливо проходити періодичні огляди та УЗД дослідження органів малого тазу.

Висновки

Ендометріоз – це поширене захворювання у жінок репродуктивного віку. Його симптоми різноманітні, як і локалізація. За наявності неприємних проявів важливо своєчасно звернутися до гінеколога та пройти обстеження, а за відсутності симптомів виявити захворювання допоможе профілактичний огляд.

Вернуться к списку статей